3 березня 2015 року  на сцені районного методичного центру народної творчості та культурно-дозвіллєвої роботи  в рамках мистецької акції «Схід-Захід». Країна – єдина», відбулося дві вистави Дніпропетровського академічного українського  музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.

Дніпропетро́вський академі́чний украї́нський музи́чно-драмати́чний теа́тр і́мені Т. Г. Шевче́нка — перший державний театр України. Заснований у 1918 році у Києві як перший професійний театр України, який мав назву Державний драматичний театр.

У 1919 році Державний драматичний театр було перейменовано у Перший державний драматичний театр УРСР ім. Т. Г. Шевченка. У перші десятиріччя існування театру на чолі з О. Загаровим працювали: Лесь Курбас, І. Мар'яненко, Г. Борисоглібська, Л. Гаккебуш, М. Тінський, М. Домашенко, І. Мар'яненко, О. Сердюк, А. Хорошун, О. Смирнов, Г. Маринич, Є. Сидоренко, Н. Ужвій, І. Замичковський, К. Бережний, В. Василько та інші особистості.

З 1921 по 1926 роки трупа успішно гастролює Україною. У 1927 році театр влаштовується у місті Дніпропетровськ. Репертуар в ті роки відзначався наявністю великої кількості різноманітних п'єс. Тут були твори української, російської та західноєвропейської класики, модерного напряму, п'єси тогочасних авторів. Афіші театру сповіщали про вистави українських класиків: «Гайдамаки» Т.Шевченка у постановці відомого театрального режисера і реформатора Леся Курбаса, «Лісова пісня», «На полі крові», «Камінний господар» Лесі Українки, п'єси І. К. Карпенка-Карого, І. Г. Котляревського, вистави за творами Г. Ібсена, К. Гольдоні, Ж.-Б. Мольєра, В. Шекспіра та інших зарубіжних драматургів.

Після проголошення незалежності України у репертуарі з'являються п'си за творами письменників, які за радянських часів були «persona non grata», наприклад драма «Маруся Чурай» за однойменним твором Ліни Костенко. Глядач знайомиться також з виставою про життя історика Дмитра Яворницького «Народжений під знаком Скорпіона» В. Савченка. Спектакль «Мазепа — гетьман України» за Б. Лепким розповідає про історичне минуле України.

Нині у трупі Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка служать народні артистисти України: режисер Лідія Кушкова, Валерій Ковтуненко, Григорій Маслюк, Михайло Чернявський, Василь Крачковський; заслужені артисти України: Віктор Гунькін, Ірина Медяник, Наталя Тафі, Неля Ніколаєва, Людмила Бєлінська, Жанна Дмитренко, Микола Постолака, Валентина Сушко, Валерій Мойсеєнко, Петро Кулик, провідні майстри сцени: Станіслав Дрожаков, Володимир Бережницький, Лариса Булдигіна, Любов Тимошенко, Нінель Мальцева, Олена Вербова, а також талановиті молоді артисти драми та балету.

Дніпропетровський український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка постійно збагачує репертуар творами української і світової драматургії, працює над створенням вистав за п'єсами сучасників. Репертуар шевченківців сьогодні складає українська класика, зокрема вистави: «Лісова пісня» Л. Українки, «Наталка-Полтавка» І. Котляревського, «Земля» за О. Кобилянською, «Закон» В. Винниченка, «Украдене щастя» І. Франка, «Хазяїн» І. К. Карпенка-Карого, «Назар Стодоля» Т. Шевченка. Вистави за п'єсами сучасних та зарубіжних драматургів: «Страсті по Торчалову» М. Воронова, «9 ночей» М. Вішнєка, «Новорічний єралаш» В. Шарика, «Наполеон і корсиканка» І. Губача, «Аршин мал алан» У. Гаджибекова, «Джокер» Г. Запольської, та ін. Для юних глядачів, у репертуарі казки: «Нові пригоди кота Леопольда» Б. Дмитрієва, «В країні сонячних зайчиків» В. Нестайка, «Коза-Дереза» Л. Кушкової. 

У 2004 році Дніпропетровський український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка отримує статус «академічний».

Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка відзначається нагородами на різноманітних театральних фестивалях і конкурсах, таких як: «Мельпомена Таврії» (м. Херсон), «Січеславна» (м. Дніпропетровськ), «Данапріс» (м. Запоріжжя) та ін.

Сьогодні Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка очолюють: директор-художній керівник — народний артист України, кандидат мистецтвознавства Валерій Ковтуненко, головний режисер — Анатолій Канцедайло, заслужений діяч мистецтв України, завідуючий літературною частиною — Віктор Шевченко, постановочною частиною керує заступник директора з художньо-постановочної роботи заслужений працівник культури України Володимир Бобров, балетмейстр — В'ячеслав Івлюшкін. У театрі працює високопрофесійний оркестр під керівництвом Юрія Бєдника.

        Малеча великобагачанщини із захватом переглянула казку за народними мотивами «Коза дереза» Л.Кушкова. Режисер: Л.Кушкова (нар. арт. Укр.)

Композитор: Ю.Кутєпов (засл. діяч мистецтв України)

Хореограф: В.Івлюшкін

У ролях: Валентина Сушко (з.а.У.), Неля Ніколаєва (з.а.У.), Валерій Мойсеєнко (з.а.У.), Віктор Гунькін (з.а.У.), Вероніка Голованьова, Світлана Сушко, Дмитро Прищепо, Тетяна Башкатова, Людмила Кусакіна, Ольга Радочинська  та ін.

Сучасна, повчальна, музична казка за народними мотивами. Добрі та „не дуже” персонажі примусять замислитись і дітей, і дорослих над тим, кого другом вважати, а кого і ... на поріг не пускати.

        На дорослих глядачів чекала незабутня зустріч із героями трагікомедії на 2 дії І. Нечуя-Левицького «Кайдешева сім’я» інсцензація Л.Кушкової.

Режисер-постановник –
нар. арт. України Лідія Кушкова
Художник-постановник – Станіслав Петровський
Виконавчий художник – засл. прац. культ.Укр. Володимир Бобров
Хореограф – В’ячеслав Івлюшкін
Помічники режисера: Валерій Кохановський, Григорій Радзюк.

У ролях: народні арт. України Михайло Чернявський, Василь Крачковський,
засл. арт. Укр. Ірина Медяник, Наталя Тафі, артисти Яна Григоришина,Максим Подорожний, Лариса Булдигіна, Любов Тимошенко.У ролі Кайдашихи - засл. арт. Укр. Оксана Петровська.

За визначенням І. Франка, повість «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького «з погляду на артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства». Наш театр,говорить Оксана Іванівна, поділяючи цю думку, вирішив перекласти прозаїчний матеріал мовою театру і запропонувати, Вам, шановний глядачу, зазирнути у подвір’я типової української сім’ї 19-го століття, що у селі Семигори, біля річки Росі. Багато води утекло з тих пір, проте й сьогодні так само важко уживаються кілька хазяйок під одним дахом, і часто-густо можна почути на солідній відстані «інтелігентні дискусії» сучасних сусідів-Кайдашів. Чи не так?

Бажаємо артистам повних залів та гучних овацій!